![]() | You are viewing Log in Create a LiveJournal Account Learn more |
| S | M | T | W | T | F | S |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 2 | 3 | 4 | |||
| 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |
| 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 |
| 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |
| 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |







В сірникових коробках ховаються вогні великого міста
Туркочуть голуби. Хрускають суглоби. Чути сирени.
Я непевний відкрию ці двері в коробку і дістану
Твої пальці мов сірнички затиснені у простір.
Ти посміхнешся. Вони не болять. Вони лиш ламаються.
Чиркнув. І з’ява полум’я пролунала мені балканською музикою.
Що давно не слухав і не бачив теж.
Вони заснували свій світ у коробці.
Шматок сірки втрапляє в око. Я кліпаю в надії.
Побачити тебе. Адже це твоя частинка. Твій пальчик.
І поки я ще чую. Поки я ще мислю на цій землі.
Отже пекло мені не страшне. Навпаки
Я думаю що моя поява там ознаменується
Якимось грандіозним концертом чи хоча б
Камерним поетичним вечором.
Я думаю в ньому візьме участь багато матерій
Що були до мене.
Якщо це буде не пекло то це точно буде чистилище.
Не вірю що рай ще відкритий.
Рай – це не Київ. Там місця усім не визначено.
Трьохкімнатні у центрі віддали всім хто жив
І процвітав на цій землі.
Там вже не безвізовий режим.
Туди важко потрапити. Це не шенгенська зона.
Їхні митники страшніші за будь-яких інших
Я хочу бути взаємовічним.
Я люблю затерті до сліз очі
Я люблю цей острів на якому живу
Ловлячи рибу і полюючи на тварин
Тільки цей острів є чужим і пластиковим
А в сірникових коробках живуть вороги
і юність весняна проста кароока
хотіла усього хотіла відразу
кидало як яхту нас з боку у боки
джекпоти прилавків і демон портвейну
блювота у клумбах солодка омана
хотілося бути і Куртом й Кобейном
проте не було своєї «Нірвани»
життя у плацкартах але в позитиві
о людні майдани – в зимі помаранчеві
ця радість покупки презервативів
блукаємо зовсім малі і повстанчі
а перші вірші – «Мости Мірабо»
Антонич Сосюра і туга Целана
і Неборак зі своїм «Ля Ля Бо»
любов розбивалася мов порцеляна
приходило літо і ми у садах
зривали черешні і шовковиці
бушує Бен Ладен бушує Саддам
а я все мандрую на верхній полиці
останній вагон суцільні солдати
за нашими вікнами ніч настає
їх рівно дванадцять я точно – тринадцятий
їжте! се – тіло моє…